Ну наконец-то созрел выложить фотографии после поездки в Москву :)


Фотка кликабельна и ведет в галерею.

Хочу чтобы родился второй Генри Форд и выпускал автомобили по цене 260 долларов :)

У меня планов на комод
Хочу Тейлора себе IPod
Хочу AMEX моей мамы (Американ Экспресс - кредитная карта)
Хочу тачку своего папы

( Read more... )

... (скоро будет и опус и фото)

Вечером возвращаюсь. Пока нерезиново-белокаменная ;) Еще может свидимся...

Ранок, сходить сонце. Я піднявся наверх житомирського підвісного мосту по драбині. Наче ставити прапор над Рейстагом. Але побачив не руїни Берліну, а краєвиди річки Тетерева, парк культури та відпочинку ім. Гагаріна та ще й з висоти пташиного польоту. Шкода, що не було з собою фотоапарата, щоб поділитися тою красою, але відчуття було вражаюче! Там нагорі, під натиском вітру, відчув себе наче полум'я свічки...
Ось так незвичайно відсвяткував 64-ту річницю перемоги у Великій Відчизняній Війні.

Киев издавна славится легендами о нечистой силе и чертовщине, даже сейчас, в наш индустриальный век, многие киевляне верят, что рядом обитают маги, колдуны, вампиры и привидения.

"Киев — город оккультный, — говорит историк-киевовед Наталья Попова. — В нашей столице расположены чуть ли не все Лысые горы СНГ, их больше десятка: Девич-гора, Щекавица возле Выгуровщины на Черторое, на Юрковице, гора, на которой стоит монумент "Родина-мать". На месте, где памятник княгине Ольге, раньше была возвышенность — Чертово беремище. А между Михайловским Златоверхим собором и Софией Киевской находились многочисленные овраги, в которых, как гласят легенды, обитала нечисть. Нас окружают Змиевы валы".

( Read more... )

Біосферний заповідник "Асканія Нова"
Розташування: Херсонська область, Чаплинський район
Площа: 33307,6 га
Підпорядкування: Українська академія аграрних наук
Асканія-Нова на Вікіпедиї
( Read more... )

Это Тристан, ласково Мозк, сейчас проживаем на одной жилплощади:




А это Борька, с прошлой квартиры:

Під щасливою ціфрою 13 пройшла церемонія нагородження лауреатів і переможців загальнонаціональної програми "Людіна року". Я був вперше на цій церемонії, тож моя думка буде дуже суб"ективною. Туса була досить велика, були відомі люди, з якими можно було сфотографуватися, третина місць у залі зайняли студенти Киевского национального университету культури та мистецтв ім. Поплавського, тому що самому пану Поплавському було вручено нагороду "Митець року".

Ведучі Ольга Сумська та Алексей Дивеев-Церковный вели вручення дуже пагано, ледве вимовляли слова, навіть читаючи з папірця. Напевно, організатори програми це передбачили й запросили додаткову пару ведучих - Владимира Зеленского та Женю Кошевого, напевно щоб розважати студентську частину залу.

Якщо закрити очі на те, що всі "переможці" відомі заздалегідь (Руслана Писанка на сцені так й сказала, видкривати конверт чи можна відразу назвати прізвище переможця), мені сподобалась шоу програма у першій частині програми, на другу частину я не залишився.

Сподобався спіч судді, який видав перл "только ленівий сейчас суддей не нагібает, а тут преміі дают".

Іллі Рєзніку нагорода дісталась просто за те що в нього юбілей, що він такий класний мен, прийшов у всьому білому та ще й заспівав.

Ось начебто все словами, але ще можна подивитись фото Людина року - 2008.

Где ты, моя половинка?

Итак, судя по-всему, история человечества закончилась. Чтож, пора подвести итоги. И думаю сделать надо это спокойно, без вульгарной аффектации. Сегодня я хочу говорить с вами как мертвый с мертвыми... тоесть откровенно. Позвольте предложить вашему вниманию небольшую речь в защиту человечества как биологического вида.
Это был трагический вид, возможно и в прямь изначально обреченный. Роковая и прекрасная наша участь заключалась в том, что мы старались прыгнуть выше самих себя. Быть лучше, чем положено нам природой. Мы находили в себе силы сострадать. Хотя это противоречило законам выживания. Испытывать чувства собственного достоинства, хотя его всегда топтали. Создавать шедевры искусства, сознавая их бесполезность и недолговечность.
Мы находили в себе силы любить. Господи! Как это было трудно! Ибо неумолимое время предавало тлению и тела, и мысли, и чувства. Но человек продолжал любить. И любовь создала искусство. Искусство, которое завпечатлело нашу неземную тоску по идеалам. Наше бесконечное отчаяние и наш вселенский крик ужаса. Вопль одиноких мыслящих существ в холодной, безразличной к нам пустыне космоса.
Здесь, в этих стенах прозвучало много слов ненависити к человеку, презрения к нему и насмешек. Но сегодня я не брошу в него камень. Нет, я скажу так: "Я любил человечество, и люблю его сейчас, когда его нет, еще больше".

Письма мертвого человека
СССР. 1986 год
Режиссер: Константин Лопушанский
Актеры:
Ролан Быков,
Иосиф Рыклин,
Виктор Михайлов,
Александр Сабинин,
Нора Грякалова,
Вера Майорова,
Вацлав Дворжецкий,
Светлана Смирнова

В результате незапланированного ядерного взрыва на американской военной базе погибла большая часть населения, остальные - обречены на медленную смерть. Среди них - дети. В то же время, пытаясь скрыть причину взрыва, администрация островного государства стремится использовать катастрофу, как повод для начала 3-й мировой войны...

После небольшого перерыва в три года я вернулся в Харьков устроить новую фотосессию, на этот раз цифровым фотоаппаратом :)


А в этом посте вы можете посмотреть фотки трехлетней давности:

Місто подорослішало, завело собі багато бутіків, філій банків, закладами швидкого харчування, активно забудовується, але пагано що не завжди законно.
Найбільше враження - відвідування тенісного клубу, та вцілому інтер`єр закритої кімнати, яка зроблена з відтінком у стилі Джаз, де виставлені нагороди за 50 років існування, шикарна бібліотека книжок та грампластинок, яка містить тільки 10 відсотків від книжок директора клубу.